Класичні детектори брехні (чи як їх іноді називають, поліграфи) виявляють лише зміни у частоті дихання та серцебиття людини, до якої підключені електроди. Техніка ненадійна, адже нервувати та збуджуватись людина може не тільки, коли бреше. Це добре показали у серіалі «Теорія брехні», де у кімнату з чоловіком, до якого був підключений поліграф, завели красиву дівчину. Через це прибор зафіксував брехню навіть тоді, коли він правильно назвав своє ім'я.
Навіть складніший апарат фМРТ, що візуалізує активність окремих ділянок мозку людини, не завжди дає точний результат у виявленні неправди. Його теж можна обдурити, використовуючи певні ментальні прийоми.
У травні цього року вчені Чун-Вей Хсу та Джорджіо Ганіс з університету Плімуту дослідили, які техніки обманюють фМРТ, та як це виправити*.
Тести на виявлення брехні засновані на тому, що людину змушують зіткнутись з тим, що вона приховує. Наприклад, якщо злодій вкрав діамантову каблучку, і перед ним поклали різні прикраси, на каблучки із коштовним камінням він буде реагувати активніше — наприклад, підвищеним потовиділенням. Проте злодій може бути більш досвідченим і, наприклад, уявляти якусь эмоційну ситуацію щоб потовиділення збільшувалось навіть у контрольному випадку, коли він дивиться на прикраси, які в нього ні з чим не асоціюються.
Тест за допомогою техніки фМРТ почали використовувати пізніше, ніж поліграфи. Такий апарат показує, яка ділянка мозку наразі більш активна по динаміці змін кількості кисню у крові. Так коли людині демонструють знайомий предмет або обличчя, області мозку, які відповідає за впізнавання активуються більш ніж при розпізнаванні незнайомих стимулів. Але брехун буде намагається приховати той факт, що об'єкт йому знайомий. Це потребує докладання зусиль, тому активуються ділянки, що відповідають за концентрацію уваги та прийняття рішень.
В дослідженні Хсу та Ганіс навчили добровольців брехати, щоб виявити, наскільки ефективна фМРТ для розпізнавання брехні.
Команда пояснила учасникам принцип двох психічних контрзаходів. Перший полягає у тому, що людина повинна асоціювати значущі спогади з випадковими елементами (у прикладі з каблучкою це може бути, наприклад, намисто), таким чином роблячи їх більш значними. Другий спосіб – зосередитись на естетиці та зовнішніх деталях головного предмета, а не на його «знайомості». Тоді спогад про зустріч із цим предметом буде незначним.
Учасники використовували методики, щоб приховати цифру, яку їм дали у конверті. Результати показали, що застосування цих двох прийомів знизило точність фМРТ тесту з 65% до 42% відсотків, оскільки апарат не міг виділити окремі активні ділянки. Тобто навіть такий складний прибор можна обманути.
Дослідницька група дійшла висновку, що для збільшення надійності тестування треба зосереджуватись не тільки на областях, що «брешуть», а на всьому мозку в цілому. Чун-Вей Хсу зауважив, що ані поліграф, ані фМРТ наразі не застосовуються правоохоронними органами, але саме томографія розглядається як можливий метод пошуку злочинців у майбутньому. Щоб це стало реальністю, треба зрозуміти, як за допомогою фМРТ побачити, чи використовує людина психічні прийоми, щоб приховати правду.
Обман – це дійсно складна галузь людської психології, яка все ще потребує детальнішого вивчення. І, якщо така високотехнологічна апаратура іноді не може зрозуміти, чи правду каже обстежуваний, чи може про це точно казати проста людина? Звісно ні. Популярні книжки та блоги в Інтернеті кажуть, що є купа жестів, за якими можна викрити брехуна: чухання, відведення очей та багато іншого. Але не варто звинувачувати людину у чомусь, якщо вона просто почухала свій ніс не в той момент. В реальних дослідах люди не можуть визначати обман з точністю більшою за 50-55%.
* https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/hbm.24567