Блог

Чи можна покращити робочу пам'ять літніх людей?

З віком змінюється не тільки тіло людини, а і її мозок. Відомо, що під час процесу старіння погіршується пам'ять, особливо робоча. Робоча (або оперативна) пам'ять — це здатність «тримати у голові» невеликі фрагменти інформації, що необхідні для усвідомлення складних фактів чи вирішення логічних завдань в даний момент часу. Далі розглянемо, що вона собою являє, і як нові дослідження пропонують призупинити її погіршення у літніх людей.

Основною моделлю робочої пам'яті є гіпотеза Алана Бедделі. На його думку, робоча пам'ять є частиною довгострокової пам'яті та включає в себе короткострокову. Вона відповідає за «зберігання» тільки тієї інформації, яка знаходиться у постійному користуванні. Тобто, з довгострокової пам'яті тимчасово «дістається» інформація, якою оперує людина. Робоча пам'ять – частина розуму, де живе свідомість. Вона активна тоді, коли ми розуміємо факти, згадуємо списки продуктів чи приймаємо рішення.

Роб Рейнхарт, доцент кафедри психології та нейронаук Бостонського університету та його колега, доктор Джон Нгуєн взяли за мету — покращити робочу пам'ять людей віком від 70-ти років. Своє дослідження про вплив електростимуляції на пам'ять вони опублікували у Nature Neuroscience*.

Навіть за відсутності деменцій, таких як хвороба Альцгеймера, робоча пам'ять людини починає погіршуватись на третьому десятку життя. До часу, коли людина досягне 60-70-ти років, певні ділянки мозку поступово «відключаться» — через послаблення нейронних зв'язків мережі втрачають узгодженість, тому багато літніх людей відчувають помітні когнітивні труднощі.

Але дует вчених відкрив щось неймовірне. Вони використали неінвазивні електричні струми, які стимулювали погано узгоджені ділянки мозку. Так вони досягли зростання продуктивності робочої пам'яті. Люди віком 70 і більше років почали виконувати когнітивні задачі на рівні 20-річних!

Під час дослідження, яке було підтримано Національним інститутом охорони здоров'я, Рейнхарт і Нгуєн попросили групу людей у віці 20 років і групу 60-70-річних людей виконати ряд завдань для пам'яті. Завдання вимагали від досліджуваних переглянути зображення, а потім, після короткої паузи, подивитись на іншу картинку та визначити, чи мала вона відмінності від оригіналу.

На початку молоді люди, звісно, були набагато точніші за старшу групу. Однак, коли літні люди пройшли 25-хвилинну м'яку стимуляцію через електроди на шкірі голови, різниця між продуктивністю молодих та літніх зникла. «Приріст» пам'яті тривав принаймні 50 хвилин після закінчення стимуляції, тобто до кінця експерименту.

Щоб зрозуміти, чому такий метод був ефективний, важливо знати про два механізми, які забезпечують нормальне функціонування оперативної пам'яті: зв'язаність та синхронізація.

Зв'язаність – це координування ритмів (електричних коливань) головного мозку між собою. Це допомагає нам обробляти та зберігати робочі спогади. Повільні тета-ритми працюють у передній частині мозку, діючи як керуючі. Вони пов'язуються з більш швидкими гамма-ритмами, які генеруються в області мозку, що обробляє інформацію про навколишній світ. Розмаїття гамма-ритмів можна порівняти з оркестром, де є і скрипки, і флейти, і фортепіано. Кожен з гамма-ритмів – це окремий інструмент, який вносить деталі у загальну картину. Один фіксує форму предмета, другий – запах, а третій – звуки. Тета-ритм же координує гамма-ритми між собою, як диригент. Коли диригент невдало керує оркестром, усі інші виконавці плутаються. Коли тета-ритм втрачає здатність зв'язуватись з гамма-ритмами, щоб контролювати їх, спогади втрачають гостроту.

Синхронізація – своєрідний клей для пам'яті. Це процес, коли тета-ритми з різних областей мозку «спілкуються» між собою. Він поєднує деталі, щоб утворити єдиний узгоджений спогад. З віком тета-ритми стають менш синхронізованими, і нові спогади зменшуються у яскравості.

Рейнхарт зауважив, що людям з феноменальною пам'яттю, скоріш за все, пощастило мати потужні процеси синхронізації та зв'язаності. Хтось із хворобою Альцгеймера, напевно, має проблеми з обома. Інші лежать між двома крайнощами: мають слабку зв'язаність та сильну синхронізацію або навпаки.

Робота команди з Бостонського університету свідчить про ефективність електростимуляції для відновлення шляхів, за якими спогади використовуються робочою пам'яттю. Метод покращує здатність людини згадувати досвід та відновлює потік інформації.

«Це відкриває новий шлях для потенційних досліджень та варіантів лікування, — кажуть вчені. — І ми дуже раді цьому.»


https://www.sciencedaily.com/releases/2019/04/190412130954.htm
https://www.nature.com/articles/s41593-019-0371-x