Блог

А ви право- чи лівопівкульна людина?

Насправді, ні перше, ні останнє. Існування типів мислення у цьому сенсі – міф. Чому так, ми докладніше розповімо у цій статті.

З'явився цей міф завдяки нейрохірургу Джозефу Богену. В середині минулого століття він працював над хірургічним лікуванням епілепсії. Ця хвороба спричинена спонтанною активністю у мозку, яка зазвичай поширюється на різні ділянки цього органу. Крім цього, активність, яка виникла в структурах однієї півкулі, може переходити на структури іншої. Таке поширення ненормального збудження між півкулями мозку є можливим завдяки мозолистому тілу - великому скупченню нервових волокон, що з'єднує обидві частини мозку.

Боген намагався запобігти переходу збудження з однієї півкулі на іншу шляхом перерізання мозолистого тіла. Згодом він помітив, що після операції у пацієнтів відбувались зміни у розумовій діяльності.Спостереженнями хірурга зацікавився видатний нейропсихолог Роджер Сперрі. Він почав більш детально вивчати особливості нервової діяльності пацієнтів, у яких мозолисте тіло було пошкоджене.

Сперрі визначив, що кожна з півкуль окремо по-різному контролює виконання когнітивних завдань пацієнтами. Спостерігати цей феномен можна виконавши пробу Вада - пригнічення окремо правої та лівої півкуль, ввівши амітал натрію у відповідні внутрішні сонні артерії. Уявімо, що пацієнт повинен намалювати стіл та будинок. За умов нормального функціонування обох півкуль малюнки будуть простими та звичними. Якщо ж знизити активність у правій півкулі, пацієнти зображатимуть предмети дуже схематично, якщо ліву – більш деталізовано і художньо. Таким чином, ми можемо говорити, що обидві півкулі по-різному обробляють інформацію. Цей феномен називається функціональною асиметрією мозку. Але у ЗМІ такі результати дослідників трактували просто: у творчих людей, наприклад художників, домінуючою півкулею мозку є права, а домінування лівої півкулі притаманне для логічних людей, наприклад, математиків.

Насправді не все так, як описали у пресі. З одного боку ми і справді можемо говорити про домінування однієї із півкуль. Однак це твердження є коректним, коли йде мова про нашу рухову активність

У випадку із когнітивними процесами вірно наступне. Розумова діяльність - результат функціонування та взаємодії обох півкуль мозку одночасно. Не можна казати, що одна півкуля домінує над іншою. Кожна з них забезпечує свій компонент обробки інформації, який є складовою загального результату.

Проілюструємо це твердження кількома прикладами. Так у більшості людей мовні центри знаходяться у лівій півкулі: моторний центр мови Брока та центр усної мови Верніке. Під час дослідження активності мозку на фоні виконання мовних тестів* було виявлено, що обидві півкулі були одночасно активними. І під час фонетичних завдань, і розпізнаванні сенсу слів, і контексту в реченнях збудженими були і мовні центри лівої півкулі, і "дзеркально" розташовані центри правої. Виявилось, що у правій півкулі відбувається, наприклад, аналіз інтонацій, відбувається підбір найвідповідніших до контексту розмови слів. Ліва ж півкуля розпізнає серед інших звуків ті, що стосуються мови, в ній "зберігається" наш словниковий запас. Саме завдяки одночасній і багатогранній обробці мовних сигналів, що відбувається в обох півкулях, ми розуміємо всі тонкощі мови, якою спілкуємось.

Інший приклад, який ілюструє одночасне залучення ресурсів обох півкуль у розумову діяльнсть, пов'язаний із нашою здатністю подумки обертати предмети. Якщо ми у своїй уяві обертатимемо якийсь знайомий предмет (наприклад 3D модель обличчя чи кисті руки), то будуть активуватися як права, так і ліва півкулі**. Це говорить про те, що для нормального сприйняття тривимірного простору мозок використовує обидві свої півкулі одночасно.

Таким чином, ми повинні розуміти, що немає людей з ліво- та правопівкульним мисленням. Так само і не можливо під час учбового процесу окремо "навчати" кожну із півкуль мозку. Вони обидві залучені до розумової діяльності. Дві півкулі, але ОДИН МОЗОК.


*https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16413796
** https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29368208