Блог

Шкода чи користь від комп'ютерних ігор?

Ні для кого не секрет, що ігри, у які грають сучасні діти (а іноді й дорослі), помітно відрізняються від тих, що були 50, 20, навіть 10 років тому. Вони перейшли з реального світу у віртуальний та стали поступово затягувати нас у свою реальність. Про шкоду такого хобі нам говорять по телевізору та у різноманітних виданнях. Але наскільки шкідливі комп'ютерні ігри насправді?

Action ігри

У першу чергу ігри вважають тайм-кілерами. Існує навіть розповсюджена думка, що діти, які у них грають, стають соціально неадаптованими, бо з головою занурюються у своє захоплення. Батьки намагаються усіма силами відволікти дитину, щоб вона не «зникала у своєму комп'ютері».

Звісно, таке болюче питання вчені не могли не дослідити. В одній з робіт*, за допомогою перевірки швидкості реакції та уваги порівнювались геймери та люди, що не мають відношення до ігор. Перше завдання полягало у тому, щоб якнайшвидше відреагувати на правильний стимул, друге – у тому щоб на певний стимул не реагувати. Цими стимулами були точки на екрані, що з'являлись почергово у різних місцях. Вчені вимірювали швидкість та точність реакції досліджуваних і виявили цікаву річ. Геймери були більш швидше реагували на потрібний стимул, при цьому не втрачаючи точності реакції.

Це дослідження було проведено ще у 2009 році, а наразі навіть у школи пілотів беруть людей із попереднім досвідом геймерства, адже здібність вчасно реагувати на зміну обставин дуже корисна у цій сфері. До речі, як і у багатьох інших, наприклад, водінні чи військовій справі.

Ще одне дослідження, але вже 2018 року** було спрямовано на реєстрацію активності мозку під час відстеження потрібного стимулу. Причому, знов таки, певні зорові стимули були нецільовими, і на них не треба було реагувати. Виявилось, що під час стеження у звичайної людини активується багато різних ділянок мозку, а в геймерів – лише невелика частина від них. Це говорить про те, що мозок любителів ігор у цьому випадку більш спеціалізований і витрачає менше ресурсів на завдання. Крім того, вони рідше реагують на нецільові стимули, на відміну від звичайних людей.

У цілому, якщо приділити певний час комп'ютерним іграм, можна покращити деякі навички. Зазвичай action-ігри потребують тривалого фокусування, уважності до деталей, постійного перемикання між завданнями. Усе це забезпечує увага, яку ми тренуємо під час такої гри. До цього можна додати стратегічне мислення, покращення просторової пам'яті та багато іншого. Усі ці переваги переносяться також і на реальне життя. А діти, які мають проблеми із читанням (дислексію), завдяки текстам, що швидко з'являються та зникають на екрані, покращують навички читання навіть не помічаючи цього. Адже вони набагато більше зацікавлені у контексті гри, аніж у книжках.

Тренувальні ігри

З іншого боку існують тренувальні ігри, які створюються для того, щоб підтримувати мозок у тонусі завдяки різноманітним вправам. Їх завдання полягає у тому, розвивати пам'ять, увагу, логічне мислення через щоденне виконання. Їх індустрія швидко розвивається, і вже давно перейшла навіть у мобільні девайси. Такі тренування рекомендували, наприклад, людям похилого віку, щоб вони підтримували свої когнітивні навички.

Нажаль, дослідження останніх п'яти років показали, що навички, здобуті у тренувальних іграх, там і залишаються. Тобто, якщо ви навчились запам'ятовувати розташування кульок на екрані, то через пару місяців наполегливої гри ви станете лише чемпіоном з запам'ятовування кульок. У інших сферах такі тренування не допоможуть, адже вони вузько спрямовані.

Одне з досліджень, опубліковане у Nature***, тривало 6 тижнів та виявляло, наскільки тренувальні ігри покращують те, що повинні покращувати. Одна група людей упродовж однієї години кожного дня грала у гру, завдання якої покращити навички логічного мислення та пам'яті. Друга група зіграла лише два рази із великим проміжком. Так, у першої групи досліджуваних значно покращились результати гри, у той час як друга залишилась на місці.

Проте, коли вчені перевірили досліджуваних за допомогою стандартних тестів для оцінки когнітивних навичок, то побачили, що в обох групах нічого не змінилось. Ані вербальна, ані просторова, ані асоціативна пам'ять не покращилась навіть у тих, хто витрачав свій час на тренування. Вони просто пристосувались до правил гри.

Отже, ігри, які ми вважаємо шкідливими, насправді можуть бути корисними. За умов контрольованого часу гри вони покращують навички, які знадобляться гравцю у реальному житті. А от тренувальні ігри, які вважаються корисними – це і є втрата часу, адже покращують вони лише навичку самої гри. Тож іноді усе виявляється не тим, що здається. Саме тому упереджене ставлення до чогось насправді шкідливе.


*https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2871325/
**https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29920981
*** https://www.nature.com/articles/nature09042